ТОКСИКОДИНАМІКА (грец. toxicon — отрута + dinamis — сила, потужність) — розділ токсикології, який вивчає вплив токсичної речовини на організм, її здатність уражати органи, тканини та їх функції. Одержання інформації про токсичне ураження організму необхідне для використання ефективних антидотів (див. Антидоти) та інших ЛП, а також речовин для запобігання отруєнням. У зв’язку з цим велике значення має визначення вибіркової токсичності отрути, тобто її здатності уражати клітини і тканини окремих органів, не зачіпаючи при цьому інших, з якими отрута не контактує. Дія отрути на організм буває: місцевою (подразнення, припікання, некроз), резорбтивною (після всмоктування) та рефлекторною (напр. дія нітрогліцерину). Виділяють також дію отрути первинну (від безпосередньої дії отрути на тканину), послідовну (розлад функцій органів у зв’язку з первинним ушкодженням) та метатоксичну (віддалені наслідки отруєння, які не зв’язані з визначенням отрути в організмі). Деякі отрути можуть діяти токсикогенетично (цитогенетично), а саме: мутагенні речовини (кислота нітратна, ефіри кислот тощо), тератогенні, бластомотогенні (анілінові барвники, сполуки хрому, нікелю, селену та ін.). Токсикологічне значення Т. полягає у вивчанні механізму дії токсичних речовин на організм.
Лужников Е.А. Клиническая токсикология. — М., 1999.